Анотація
Метою статті є дослідження процесів інтеграції цифрових інструментів у хореографічну освіту в системі вищої мистецької освіти, з урахуванням порівняльного аналізу міжнародного досвіду та практик, що сформувалися в Україні у 2024–2025 роках. Обґрунтовано актуальність цифровізації освітнього процесу в галузі хореографії як відповіді на соціотехнологічні виклики та запити сучасного покоління студентів. Методи. При проведенні дослідження використано методи функціонального аналізу, порівняння, елементи системного підходу та компаративістики. Основний аналітичний масив було сформовано на основі відкритих джерел, наукових публікацій та прикладів із практики мистецьких закладів освіти різних країн. Результати. У результаті встановлено, що цифрові технології, зокрема відеоаналіз, онлайн-платформи, системи захоплення руху (motion capture), імерсивні середовища (VR/AR), штучний інтелект та соціальні медіа набули стабільного функціонального значення в освітньому процесі підготовки фахівців-хореографів. У статті деталізовано способи їх використання у світових практиках і порівняно з українським контекстом, де цифровізація поки що має фрагментарний, але динамічно зростаючий характер. Встановлено, що цифрові інструменти сприяють не лише підвищенню ефективності засвоєння технічного матеріалу, але і розвитку рефлексивності, автономності, візуальної грамотності та цифрової комунікативної компетентності майбутніх хореографів. Уперше проаналізовано досвід використання цифрових платформ у професійній підготовці керівників хореографічних колективів (зокрема, візуальний брендинг, медіа-презентація, створення онлайн-іміджу колективу), що є недостатньо висвітленим у науковій літературі. Висновки. Зроблено висновок про доцільність упровадження змішаної моделі навчання як основної освітньої стратегії у галузі хореографії, що дозволяє поєднати тілесну взаємодію з інструментами цифрової педагогіки. Обґрунтовано необхідність структурної модернізації навчальних планів у мистецьких закладах вищої освіти з урахуванням цифрових компетентностей як ключової складової професіоналізації хореографа у XXI столітті.
