Анотація

Мета статті – виокремивши постать управлінця художньою перформативною діяльністю, розглянути проблему історичної трансформації професії театрального менеджера. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні історико-хронологічного методу, що дало змогу розглянути етапи становлення й розвитку театрального менеджменту; на методі порівняльного аналізу для виділення постаті управлінця з інших театральних професій; методі теоретичного узагальнення для виявлення й опису закономірностей та особливостей формування постаті театрального менеджера. Культурно-історичний підхід визначив загальну мистецтвознавчу спрямованість дослідження та допоміг у реалізації його мети. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що розглядалося мало вивчене питання, пов’язане з історією формування професії театрального менеджера в контексті розвитку перформативних мистецтв. Висновки. Доведено, що постать управлінця творчо-організаційним процесом формувалася у тісному зв’язку із розвитком театру, який виробив найбільш ефективні організаційно-правові форми свого функціонування, зокрема, колективну, приватну, корпоративну та державну. З’ясовано, що першою у театральному менеджменті з’явилася дуалістична постать драматурга-актора, а професіоналізація театру призвела до роз’єднання компетенцій автора й виконавця та передачу останньому управлінських функцій, хоча в доленосні періоди формування або відродження національної сцени драматурги знову стають менеджерами. Наголошено, що комерціалізація перформативних мистецтв породила постать підприємця, не пов’язаного із авторською або виконавською діяльністю. Артикульовано, що драматурги, актори й підприємці, які здійснювали управлінські функції, в різний час та у різних країнах називалися – імпресаріо, антрепренер, продюсер, а сьогодні ці визначення стали загальними маркерами професіональних компетенцій фахівців театрального менеджменту. Запропоновано використовувати матеріали публікації у викладанні відповідних освітніх компонентів.