Анотація

Дослідження присвячене висвітленню педагогічних стра-тегійформування сценічної виразності у студентів-хореографів у процесі фахової підготовки. Метою було окреслити ключові компоненти та підходи до розвитку сценічної культури майбутніх виконавців, поєднуючи аналіз ролі педагога, активних методів навчання і колективної практики. Методологічною основою дослідження стали аналіз і синтез наукових джерел, порівняльний метод, структурно-функціональний підхід до визна-чення педагогічних стратегій, а також контент-аналіз вітчизняних і зарубіжних публікацій. Використано узагальнення практичних методик і систематизацію сучасних форм сценічної підготовки. У межах першого завдання виявлено, що педагог виконує подвійну функцію організатора та наставника, який поєднує постановочну роботу із вихованням художнього мислення. Він створює педагогічні моделі, що стимулюють ініціативність студентів, їхню готовність до переосмислення матеріалу та формування індивідуального виконавського почерку, що підтверджується дослідженнями про роль наставника у розвитку творчої автономії. Виконання другого завдання дало змогу систематизувати активні методи формування творчої індивідуальності, а саме імпровізаційні практики, проєктну діяльність, рефлексивні обговорення й аналіз відеозаписів. Показано, що поєднання цих методів формує гнучкість мислення, здатність швидко реагувати на сценічну ситуацію та закладає підґрунтя для розвитку сценічної культури й особистої виразності виконавця. За результатами третього завдання проведено аналіз стратегій роботи з колективом і сценічної практики, який виявив, що квазіпрофесійні моделюючі вправи, ситуації новизни та спільні репетиції створюютьумови для професійної соціалізації студентів, розвитку відповідальності за спільний результат і формування навичок ефективної командної взаємодії. Додатково підкреслено важливість участі у концертах і конкурсах як інструменту формування сценічної впевненості. Отримані результати можуть бути використані викладачами хореографічних дисциплін, керів-никами творчих колективів, методистами мистецьких закладів для розробки навчальних програм і тренінгових курсів, спрямованих на інтеграцію технічної, креативної та психологічної складових у підготовці майбутніх хореографів. Матеріали дослідження корисні також студентам і молодим виконавцям, які прагнуть розвивати власну сценічну індивідуальність та готовність до публічної діяльності.