Мета статті – дослідити вплив хореографічного мистецтва на розвиток театральної справи України в історичній ґенезі становлення вітчизняного театру. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні історико-хронологічного підходу, що дозволило виокремити періодизацію в розвитку театру в Україні; системно-структурного, за допомоги якого досліджено роль хореографічного мистецтва у системі розвитку театрального мистецтва; компаративного – за допомогою якого проаналізовано основні етапи розвитку театральної справи в Україні в межах кожного означеного періоду. Наукова новизна роботи полягає у вивченні ролі хореографічного мистецтва як рушійного чинника розвитку театрів і театральної справи загалом, що знаходило свій прояв в оновленні постановок, репертуару та загалом принципів і підходів у роботі театральних режисерів. Висновки. В результаті проведеного дослідження можна підсумувати, що протягом всього часу зародження та існування театрального мистецтва хореографічний чинник відігравав роль своєрідного каталізатора розвитку театральної справи. Доведено, що завдяки спадкоємності традицій театральної справи та хореографічного мистецтва не лише зберігаються національні риси культури, але й визначаються вектори розвитку в означених напрямах сучасної доби.
