«Марія Заньковецька та її доба»: науковий збірник за матеріалами XXVIIІ Наукових читань, присвячених 165-річчю від дня народження Миколи Садовського.– Київ: Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, 2022. С.61-69.
Метою статті є дослідження того, як діяльність Миколи Садовського сприяла формуванню сучасної організаційно-творчої моделі українського театру. Зазначено, що до різновидів організаційно-творчих театральних моделей можна віднести: недержавний репертуарний театр; недержавний репертуарний стаціонарний театр; державний репертуарний театр; державний або комунальний репертуарний стаціонарний театр; а також те, що зараз об’єднано загальним, дуже розлогим по своєму тлумаченню визначенням – театральний проект. Розглянуто історичні приклади народження певних організаційно-творчих моделей у вітчизняному сценічному мистецтві. Підкреслено, що Микола Садовський у своєму стаціонарному театрі в Києві взяв за основу модель приватного репертуарного музично-драматичного сценічного колективу, що її вперше запровадив у своїй трупі 1893-1895 рр. Михайло Старицький. Проаналізована структура театру, зокрема штатний розпис, принципи побудови художньо-постановочної частини, організація праці та експлуатаційної діяльності. У висновках акцентовано, що перші українські державні театри, що створювалися національними урядами у 1917-1918 рр. повністю скопіювали організаційно-творчу модель театру Садовського, а за радянських часів вона поширилася і на інші новостворені українські колективи та існує й по сьогодні превалює в нашій країні.
