100 років в авангарді: науковий збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю від заснування МТМК України. – Київ: Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, 2024. С. 105-114.
Метою статті є дослідження парадоксу діяльності Леся Курбаса в контексті функціонування різних типів владного театрального менеджменту та формування в Україні організаційно-правої форми державного репертуарного театру. Зазначено існування двох основних типів державної політики у царині театру, а саме патерналістського та регуляторного, що були зумовлені специфікою соціального устрою, релігійними, культурними та політичними особливості певного суспільства. Означений понятійний апарат, яким оперував Лесь Курбас, характеризуючи основні типи державного театрального менеджменту та організаційно-правові форми сценічних колективів. Підкреслено, що «Молодий театр» Курбаса став яскравим витвором громадської ініціативи, як за шляхом свого створення групою суспільно активних діячів сцени, так і за своєю організаційно-правовою формою у вигляді відкритого пайового товариства. Проаналізовано проект і владну редакцію статуту Мистецького об’єднання «Березіль», які кардинально різнилися у своєму підході до процесу організації колективної художньої творчості. Зазначено, що хоча «Березіль» від народження і протиставив себе вже реалізованій моделі українського державного стаціонарного репертуарного сценічного колективу, але на певному етапі розвитку був вимушений перетворитися на такий театр. У висновках наголошено, що вироблену на початку 20-х років регуляторну систему дозволів й контролю, в кінці цього десятиріччя, остаточно замінило патерналістське, фактично ручне керівництво театральною справою із боку радянських державних органів, відлуння чого вітчизняне сценічне мистецтво відчуває по сьогодні. Удержавлення «Березоля» та послідуюче відсторонення від його керівництва Леся Курбаса означило трагічну розв’язку парадоксу державного театру.
