Анотація

За останні роки у світі відбувається, хоча і в дещо прихованій формі, збільшення інтересу до геополітики та різних геополітичних конструктів. Поважні інституції та відомі світові лідери у своїх меседжах оперують такими поняттями, як «сфера національних інтересів», «зони безпеки», «стратегічний простір», «історичні кордони» тощо. Це не класична геополітика, що була започаткована в працях Фр.Ратцеля, Р.Челлена, К.Гаусхофера, Дж.Маккіндера й інших. Усучасних умовах кризи міжнародного права, проявів вектору розвитку, який спрямований на побудову багатополярного світу, поступово формується «американоцентричне», «китаєцентричне» й інші аналогічні бачення «траєкторії» світової системи. За деякими оцінками (наприклад, дослідження SIPRI), на Земній кулі зараз існує понад 50активних військових конфліктів, а також значна кількість «заморожених» протистоянь між окремими країнами, їх групами, «визвольними» та терористичними рухами тощо. У цьому контексті широкомасштабна збройна агресія РФ проти України, війна Ізраїлю проти терористів ХАМАС –лише значні ланки в небезпечних ситуаціях у різних регіонах світу в умовах настання мультикризи та перманентної кризи, що поступово охоплює планету. Ця ситуація активно формує конфліктні зони й території, на які розповсюджується чи потенційно може розповсюдитися новий військовий, політичний чи інший конфлікт. До таких потенційно конфліктних сфер можна віднести й міжнародні протистояння на теренах Південно-Китайського моря.