Анотація

У статті було проаналізовано творчий внесок українських хореографів у розвиток балетного театру. Зазначено, що балетний театр в Україні протягом ХХ–XXI століть переживав складні процеси становлення та трансформації, які відбивали соціокультурні, політичні і художні реалії своєї епохи. Від лютого 2022 року в балетному та оперному мистецтві України відбувся принциповий перегляд репертуарної політики, що зумовив радикальну відмову від значної частини симфонічної, хореографічної і вокальної класики, яка асоціювалася з колоніальним минулим. Зауважено, що у репертуарі сучасних українських балетних театрів важливе місце займають постановки, що базуються на класичних та сучасних інтерпретаціях літературних і фольклорних сюжетів. Розглянуто приклади таких постановок, зокрема «Лісова пісня» Л. Скорульської, «Лілея» (В. Вронський, А. Шекера, В. Ковтун), «Тіні забутих предків» (Т. Рамонова, Л. Скорульська) та їх сучасні версії («LISOVA» О. Шляхтича, «Тіні забутих предків» А. Шошина). У сфері народної хореографії значний вплив на формування музично-хореографічних форм мала творчість П. Вірського та продовжувачів його традицій, зокрема О. Сегаля. Нині розвиток національного балету продовжують сучасні українські хореографи, які працюють над створенням великих музично-хореографічних форм. Як один із яскравих прикладів таких форм розглянуто виставу О. Нестерова «Бондарівна», що поєднує народну баладу, обрядові мотиви та сучасні хореографічні техніки. Зазначено, що ця вистава продовжує традиції Вірського та Сегаля, демонструючи, як національна хореографія може розвиватися в сучасному мистецькому контексті, відповідаючи на виклики часу й актуалізуючи українську культурну ідентичність. Загалом, українські хореографи різних поколінь зробили визначальний внесок у розвиток національного балетного театру, поєднуючи традиції народної хореографії з академічними та сучасними виражальними засобами. Сучасні постановки, які поєднують класичні мотиви, народну хореографію та інноваційні підходи, свідчать про динамічний розвиток балетного театру та його здатність відповідати на виклики часу.