Анотація

Метою статті є дослідження трансформації музичного та хореографічного мистецтва під впливом цифрових технологій. З’ясовано, що однією з найбільш значущих змін у музичній індустрії стало цифрове створення та розповсюдження музики, що забезпечило її широке охоплення і доступність. Знаковим етапом у розвитку музичної індустрії в епоху цифрових технологій стало зростання ролі стримінгових сервісів (Spotify, YouTube тощо), змінивши способи доступу, споживання та монетизації музики. Сучасні технології дають змогу створювати якісні музичні твори з мінімальними витратами. Цифрові інструменти суттєво трансформували вокальне мистецтво, зокрема завдяки застосуванню AutoTune та інших ефектів, що змінюють звучання голосу і впливають на естетику сценічного образу, адаптуючи його до вимог слухачів. Танцювальне мистецтво, як і вокальне, зазнає суттєвих перетворень під впливом цифрових інструментів. Окрему увагу приділено феномену екранного танцю (screendance) як міждисциплінарному явищу, що поєднує хореографію, кіномистецтво та відеоарт. Розглянуто соціальні платформи (TikTok, Instagram і YouTube) як один із найефективніших інструментів популяризації стилів і тенденцій у мистецтві в сучасному світі. Акцентовано увагу на тому, що онлайн-сервіси відіграють важливу роль у збереженні культурної танцювальної спадщини, дозволяючи документувати всі аспекти сучасного танцю та передавати їх наступним поколінням. У статті також аналізуються зміни в композиційній структурі сценічного твору, зумовлені використанням цифрових інструментів, а також вплив нових технологій на естетичне сприйняття й участь глядача. Визначено, що такі технології як віртуальна та доповнена реальність стимулюють інновації у галузі сценічного мистецтва, забезпечуючи нові форми художньої виразності й емоційного впливу. Попри значний творчий потенціал, що його відкриває впровадження цифрових технологій у сферу музики та танцю, цей процес супроводжується низкою викликів та етичних питань: проблема автентичності, ризики надмірної технологізації і питання доступності, які вимагають комплексного культурного й інституційного осмислення. Загалом, трансформація музики та танцю в епоху цифрових технологій постає не лише як технічне оновлення, а як глибока культурна й естетична зміна, що формує нову якість сценічного мистецтва та вимагає подальшого міждисциплінарного дослідження.