Анотація

Українська культура сьогодні перебуває в процесі активної трансформації, реагуючи на постійні соціальні та політичні зміни. У такому контексті перформативні мистецтва набувають ролі важливого засобу міжкультурного порозуміння та національного самоусвідомлення. У статті було досліджено взаємодію вербальної і невербальної складових у процесі створення художнього образу в хореографічних постановках. З’ясовано, що художній образ є ключовим елементом у різноманітних видах мистецтва. Його формування ґрунтується на творчому акті, що починається з авторського уявного задуму та реалізується через символічні форми мистецтва. Для українського народного танцю цілісний художній образ формується шляхом синтезу словесної виразності та пластики руху: пісенна традиція, діалоги або вигуки супроводжують танцювальні рухи, збагачуючи їх семантично і підкреслюючи характер персонажа, настрій або сюжет. Окреслено значення мови, яка слугує як засобом художнього вираження, так і носієм національного змісту. Зауважено, що український народний танець тісно пов’язаний із піснею, яка глибоко вплинула на його характер і стиль. Розглянуто приклади використання музично-пісенного матеріалу в народно-сценічному хореографічному мистецтві України. Описані приклади звернення до українського народнопісенного матеріалу підтвердили його вагоме значення для сучасного хореографічного мистецтва. Особливої актуальності це набуває в умовах воєнного стану в Україні, адже використання автентичних елементів посилює передачу національно-патріотичних ідей у сценічних постановках. Акцентовано увагу на тому, що у формуванні націєцентричного самоусвідомлення сучасного українського суспільства ключову роль відіграє національний український театр. Його характерною ознакою є синтез різних форм мистецтва (словесної, хореографічної, музичної, образотворчої), що в сукупності створюють емоційно насичене драматичне дійство. Загалом, у контексті українського перформативного мистецтва словесна та тілесна виразність відіграють ключову роль у формуванні цілісного художнього образу, створюючи багатошаровий і динамічний досвід для глядача. На основі аналізу низки сучасних хореографічних постановок доведено, що словесна виразність (тексти, вірші, пісенні фрагменти) підсилює тілесну виразність виконавців, розкриваючи глибший зміст кожного руху, жесту й емоції.